Дитина, яка народилася бажаною і що зростає без братів і сестер, безумовно, є для своїх батьків єдиною і неповторною. Природно, що мати і батько зосереджують на ній всю свою увагу. Дійсно, з малечку пестять майже всіх малят, і це добре. Турбота і ніжність потрібні дітям з самого народження. Активне спілкування необхідне вже з перших тижнів життя малюка, лише тоді його здібності зможуть розвинутись належним чином. Та все ж деяким дітям приділяють надто багато уваги, і це, як і будь-яка надмірність, може мати згубні наслідки.
Ці милі істоти дуже рано перетворюються на маленьких тиранів і відчувають себе глибоко нещасними, як тільки перестають бути центром уваги, а, що не викликає жодних сумнівів, любов матерів, доведених до нервового виснаження, часто переходить в гнів, відчай і безпорадність, оскільки вони вже не в змозі впоратися зі своїм “важким” дитям.
Протягом перших 3-4 місяців життя необхідно швидко реагувати на основні потреби малюка. Він повинен відчувати себе комфортно і впевнено. У дітях, які змалечку зрозуміли, що їх заклики про допомогу не залишаються без відповіді, розвивається довіра, яка надалі допомагає їм стати впевненими в собі, щасливими дорослими людьми.
Інша справа, якщо мати із самого початку прагне попередити бажання малюка. У надлишку ніжності вона постійно провокує його на ласку, гру. Кожна посмішка, будь-який лепет сприймається як диво, викликає бурхливий захват, відтак, вже на 3-5 тижні життя дитина починає маніпулювати матір’ю. То гуканням, то посмішкою вона прагне отримати те, що вже стало звичним, – підвищену увагу до своєї особи. Важко повірити, але малюку це вдається, і він заставляє танцювати батьків і оточуючих під свою сопілку.
Що ж робити?
Можливо, час від часу давати дитині можливість самій погратися. Наприклад, лежачи в ліжечку, дотягнутися ручкою до брязкальця або доповзти до плюшевого ведмежати. Багато матерів перегодовують своїх малят. Вони постійно підсовують їм пляшку, дають груди а у старшому віці – печиво, солодощі тощо.
Коли дитина плаче вночі – прагнуть нагодувати. Тривалі спостереження показують, що надалі такі діти схильні до надмірного переїдання, їм важко зосередитися, довести справу до кінця, у них постійно існує потреба засунути собі щось в рот. Навіть якщо ви бажаєте своєму малюку лише самого найкращого – дотримуйтесь міри.
Неспокійна мати завжди страшенно хвилюється, якщо їй доводиться на деякий час відлучатися. Зрозуміло, це ваш святий обов’язок – захищати дитину від усіляких негараздів, проте буде правильним і те, що ви повинні заохочувати в ній прагнення до самостійності і пізнання. Якщо малюка постійно захищати, він відчує, що мама спокійна лише тоді, коли він тримається за її спідницю. І якщо дитина, яку заохочують до самостійності, з цікавістю реагує на нові звуки, ситуацію, предмети, то дитина, яку надмірно оберігають, при цьому лише здригається, ховається, плаче.
Простежте за своїм малюком, визначте межі його можливостей і допоможіть йому їх реалізувати. Як би ви не любили свою дитину, не розчиняйтеся в ній повністю. Навіть, якщо вона ще зовсім маленька, ви маєте право на своє власне життя.
Намагайтесь якомога менше втручатися в дії малюка. Якщо ви упевнені, що він може впоратися самостійно, надайте йому цю можливість.
Додати коментар