Малюк від 0 до 1 року

Гідронефроз у дітей

За нинішніх умов досить часте застосування УЗД сприяє ранній діагностиці гідронефрозу. Тим не менш, ретельне пальпаторне обстеження черевної порожнини новонародженого є головним методом діагностики об’ємних процесів. Для досягнення успішного результату лікування захворювання необхідні рання первинна діагностика і огляд спеціаліста – уролога.

Головними причинами гідронефрозу у немовлят і дітей є:

• Обструкція тазово -сечовідного сегмента;

• Обструкція міхурово- сечовідного з’єднання ;

• Рефлюкс ;

• Дісморфогенез тканин сечових шляхів.

«Німий» гідронефроз іноді виявляється під час обстеження малюка з приводу вроджених вад розвитку, у зв’язку з виявленням пухлиноподібного утворення, що пальпується, або у разі нездатності малюка нормально розвиватися.

Основні ознаки і симптоми відзначаються у разі обструкції сечових шляхів – це лихоманка, пієлонефриту, сепсис, біль в бокових відділах тулуба і сечового міхура.

У разі обструкції в області сечовідно-лоханкового з’єднання зазвичай здійснюють пієлопластика . Обструкція міхурово- сечовідного з’єднання зустрічається відносно рідко і призводить до утворення мегауретера, а також гідронефрозу. Порушення можуть бути механічного походження (стеноз) або функціонального (аперистальтична ділянка). Хірургічне втручання є методикою вибору.

Рефлюкс є наслідком вродженої ектопії гирла сечоводу. У разі малої вираженості рефлюксу відзначається тенденція до спонтанної компенсації. Лікування має на меті зберегти стерильність сечі, тим часом поступово міхур «дозріває» і рефлюкс зникає.

Якщо дитина отримує профілактичне лікування антибіотиками, то рекомендується повторно проводити загальний аналіз сечі і бактеріологічне дослідження сечі кожні 3-4 місяці.

У разі вираженого рефлюксу або за відсутності сприятливої динаміки виконують хірургічну реплантацію гирла сечоводу. Успіх лікування становить понад 90%. Рефлюкс відзначається з великою частотою у близнюків (30%) і дітей від батьків з рефлюксом в анамнезі (60%).

Дисморфогенез сечовидільної системи може протікати безсимптомно. Отже, дуже важливо оцінити стан функцій нирок для виявлення рефлюксу, обструкції та постановки показань до рентгенологічного дослідження сечових шляхів.

Головні діагностичні методи – це УЗД, внутрішньовенна пієлографія, мікційна цистоуретрографія і сцинтиграфія нирок. Часто застосовують хірургічне лікування, і ймовірність успіху загалом добра, особливо, якщо діагностичні та лікувальні заходи проводяться до початку розвитку важкого ураження нирок.

Реєстрація на новини

Бажаєте отримувати корисну та цікаву інформацію вчасно?
Підпишись на новини від Зростай малюк