Інфекційні хвороби здавна були великою бідою для людства. Епідемії не рідко забирали життя людей в більшій кількості, ніж війни та стихійні лиха. Ще й сьогодні в багатьох містах Європи можна побачити “чумні стовпи”, які були споруджені більш, ніж 100 років тому на знак подолання в цій місцевості страшної пошесті чуми.
РОЗПОВІДАЮТЬ:
Л.М.ЧУДНА, проф., д.м.н., Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім..Л.В.Громашевського АМН України
Г.В.МОЙСЕЄВА, к.м.н. ДП „Центр імунобіологічних препаратів”
Термін “інфекція” означає зараження, проникнення до організму людини мікроорганізму, що може спричинити хворобу.
На протязі століть лікарі, вчені та філософи висловлювали думку про необхідність не стільки лікувати, скільки запобігати захворюванню. Проте, людство, навіть, не могло й уявити ті успіхи, які забезпечить цей напрямок науки, а саме профілактичні щеплення, тобто вакцинація. Завдяки вакцинації в світі врятовані мільйони людських життів. Останнім часом створюються все нові і нові вакцини, що запобігають багатьом, дуже небезпечним хворобам.
І в той же час знаходяться люди, з дипломами лікарів, що виступають проти проведення вакцинації, яка, з їхньої точки зору, шкідлива для людей.
Дуже дивно чути і бачити, коли ставлять під сумнів проведення вакцинації людьми, яким, навіть соромно показати свої обличчя та назвати прізвища. З екрану телевізорів на глядача дивляться чорні спотворені силуети під кодовою назвою “педіатр” або “інфекціоніст”. Якщо ці особи мають свою думку на проблему вакцинації і їхній погляд базується на достовірних, то чому ж їм соромно себе назвати. Такі таємні повідомлення нагадують часи інквізиції, коли люди доносили на сусідів з метою власної наживи.
Щоб з’ясувати, чи потрібна сьогодні вакцинація і що вона дала людству, треба відповісти на 3 головні запитання:
- які жертви приносило людство на вівтар інфекційних хвороб до введення щеплень?
- що ми маємо сьогодні з інфекційними захворюваннями?
- що чекає людей у разі припинення проведення щеплень?
Найбільш переконливо на ці питання можна відповісти на прикладі окремих загальновідомих інфекційних хвороб.
Дифтерія. Щоб уявити собі, яким лихом для людства була ця хвороба, достатньо навести декілька цифр. У довакцинальний період в нашій країні хворіло на дифтерію від 40000 до 80000 дітей щорічно. Смертність від цієї інфекції становила майже 50 %, тобто серед захворілих на дифтерію помирала кожна друга людина. У 1932 році було розпочато масове проведення профілактичних щеплень, яке кардинально змінило дану ситуацію. Наприкінці 50-х років показних захворюваності дорівнював 9,1 на 100 тис. населення, тобто в 6 разів нижчий від часів початку вакцинації.
Подальше зниження рівня захворюваності на дифтерію викликало заспокоєння і, більше того, у 80-ті роки минулого століття у пресі почали з’являтись безпідставні заяви, що вже все гаразд і щеплення в такій ситуації скоріше шкідливі, ніж корисні.
Лікарі-педіатри почали скорочувати кількість щеплень, батьки відмовлялись вакцинувати своїх дітей. Дорослих взагалі майже не щепили і наслідки руйнування системи імунізації не забарились. В 1991 році захворюваність на дифтерію почала зростати. І вже в 1995 році кількість випадків дифтерії в порівнянні з 1990 роком зросла в 50 разів. На дифтерію захворіло близько 5,5 тис. осіб.
Щоб припинити епідемію дифтерії довелось масово щепити дорослих та проводити додаткові щеплення дітям. Лише завдяки цим заходам рівень захворюваності на дифтерію почав знижуватись і тільки в 2005 році нарешті кількість хворих досягла рівня 1990 року. В 2006 році на дифтерію захворіло лише 68 осіб. Паралельно знижувалась і кількість померлих від дифтерії. Якщо у 1995 році від дифтерії померло близько 150 осіб, то в 2006 році – лише одна дитина, яка була не щеплена.
Якщо ж взагалі припинити проводити щеплення проти дифтерії, то захворюваність знову почне зростати і через декілька років досягне рівня дощеплювального періоду з сотнями смертельних випадків.
Правець. Не менш значний вплив справила імунізація на захворюваність такою небезпечною інфекційною хворобою, як правець.
Правець відомий людству більш, ніж 2500 років. На протязі всієї історії людства правець був постійним та неминучим супутником війн.
Проте, правець виникав не тільки внаслідок військового травматизму, але і в мирний час ця інфекція забирала тисячі людських життів. Перебіг хвороби надзвичайно важкий і в кожного другого правець закінчувався смертю. Лише щеплення дозволили здолати цю небезпечну хворобу і зберігати щорічно життя більш, ніж 0,5 млн. людей.
Наука лише у вигляді щеплень надала практичним лікарям надійний метод попередження цього захворювання. І тому, тільки некомпетентні люди можуть заперечувати необхідність вакцинації.
Кір. Кір – інфекція, яка до 60-х років минулого сторіччя була однією з найбільш поширених в Європі. На протязі життя майже кожна людина хворіла на кір. Показник захворюваності майже дорівнював показнику народжуваності. В нашій країні щорічно хворіло на кір 1,5 – 2,0 млн. осіб, в світі – більше 40 млн.
Кір не рідко була причиною дитячої смертності. В світі щорічно помирало від кору не менше, ніж 400 тисяч дітей, а в окремі роки і значно більше. В Україні на протязі 15 років початку XX століття від кору померло біля 500 тис. дітей. Причиною смерті найчастіше було ускладнення у вигляді пневмонії.
Значним кроком уперед стала розробка метода виготовлення із сироватки крові препарату гамма-глобуліну, який виявляв значну захисну дію. Гамма-глобулін допоміг врятувати життя багатьом дітям, але не зменшив кількості випадків кору. Як і раніше, майже кожна людина обов’язково хворіла на кір.
Необхідно зауважити, що кір характеризується дуже швидким та легким розповсюдженням. Щоб заразитися кором, досить лише на декілька хвилин зайти до кімнати, де знаходиться хворий. Мали місце спостереження, що діти заражались, знаходячись в сусідній кімнаті і, навіть, на драбинній клітині. Миттєва зустріч з хворим на кір може призвести до захворювання.
Довгий час основними заходами попередження кору були: виявлення хворого, карантин, застосування гамма-глобуліну. Ці заходи проводились у межах одного будинку або дитячого закладу, але не могли глобально вирішити питання боротьби з кором. Потрібна була вакцина. Вчені в усьому світі працювали над цим питанням.
З початку введення вакцинації проти кору в Україні минуло вже більше 50 років, за цей час відбулися значні зрушення. Захворюваність на кір зменшилась більш ніж у 100 разів. Якщо до вакцинації на початку 60-х років в Україні на кір хворіло в середньому близько 300 тис. осіб і показник захворюваності коливався в межах від 500 до 800 на 100 тис. населення, то в 2000 році цей показник становив 1,7 на 100 тис., тобто був у сотні разів нижчий. І знову ситуація склалася, як з дифтерією: – заспокоєність лікарів і батьків, недоліки в організації проведення щеплень і, навіть, рекомендації, що можна їх не проводити. Результат не забарився – в 2001 році захворюваність на кір зросла в 20 разів, а в 2006 році – ще більше. Основною причиною зростання захворюваності на кір в 2001 і в 2006 роках було накопичення кількості не щеплених осіб. Аналіз захворюваності на кір виявив, що більше 60% захворілих не були щеплені проти кору за рекомендованою схемою. Тобто спалахи захворюваності на кір в Україні виникли у зв’язку з несвоєчасним та не в повному обсязі проведенням щеплень проти кору.
Щеплення проти кору дозволило врятувати життя багатьом дітям. В довакцинальний період в Україні щорічно помирало близько 100 дітей. Під впливом вакцинації летальність в окремі роки взагалі перестала реєструватись. Проте, під час останніх підйомів від кору знову померло 20 дітей, з яких 14 осіб в 2001-2002 роках та 6 в 2005-2006р., коли під час підйому серед захворівши переважали не щеплені.
Останнім часом розповсюджується вигадка, що щеплення дітей тривакцинною ММR провокує розвиток аутизму. Це питання досконально вивчено багатьма лікарями та науковцями. З’ясовано, що аутизм зазвичай проявляється у дітей на другому році життя. І саме в цей період робляться щеплення вакциною ММR.
Таким чином, це не більше, як збіг у часі. Якби в цей період проводили якусь іншу медичну маніпуляцію, то причину аутизму бачили б саме в ній.
Щодо вивчення питання підгострого склерозуючого паненцефаліту, то вже встановлено, що він ніяк не пов’язаний з вакциною проте кору. Теж саме можна сказати і про цукровий діабет.
Опубліковані дані про спалахи кору в Іспанії, Румунії, Єрусалимі, Польщі, тощо. І скрізь серед захворівши перевищували не щеплені особи. В той же час при завозі випадків кору з Румунії в Португалію високий рівень вакцинації проти кору місцевого населення не дозволив розповсюдитись хворобі.
Все це свідчить, що своєчасне проведення щеплень проти кору дозволяє досягти значних успіхів в боротьбі з цією хворобою.
В той же час, якщо припинити щеплення проти кору, то дуже скоро ми знову повернемось до багатотисячних захворювань з усіма наслідками – пневмоніями, отитами, менінгітами і, навіть, смертельними випадками.
Кашлюк. Кашлюк є бактеріальною інфекцією з крапельним механізмом передачі. Джерелом інфекції є хвора людина (дитина). Кашлюк особливо небезпечний для дітей віком до 2 років. Окрім безпосередньої загрози життю кашлюк може шкідливо впливати на подальший фізичний та психічний розвиток дитини. Найбільш тяжкі ускладнення становлять захворювання нервової системи. Кашлюк як поширене захворювання з важкими ускладненнями здавна був відомий в усіх країнах світу. По рівню захворюваності він поступався лише кору і при цьому супроводжувався високою летальністю. Захворюваність в Україні в дощеплювальний період становила більше 100 тис. дітей на рік. Найбільш оптимальним заходом боротьби з кашлюком визнано вакцинацію. Завдяки імунопрофілактиці щорічно в світі вдається запобігти 5 млн. випадків кашлюку та попередити 760 тис. летальних закінчень хвороби. Проте і сьогодні кашлюк залишається світовою проблемою.
З 1960 року в Україні почали проводитись профілактичні щеплення проти кашлюку. Проте лише після того як імунізація набула масового характеру захворюваність на кашлюк почала зменшуватись. Це відбулося в 1963 році. В 1970 році рівні захворюваності на кашлюк зменшились в 10-15 разів. В подальшому ця тенденція продовжувалась і в 2002 році кількість захворівши на кашлюк була в 200 разів нижча ніж до початку проведення щеплень. При цьому кашлюк і на сьогодні залишається дитячою інфекцією.
Однак, досить довгий час реакції на щеплення АКДП-вакциною були пов’язані переважно з кашлюковим компонентом. В зв’язку з цим в деяких країнах навіть вдалися до припинення щеплень проти кашлюку. Проте такі заходи призводили до значного зростання захворюваності на кашлюк з важким перебігом і навіть летальним кінцем.
Так, в Японії, в 1974 році припинили робити щеплення проти кашлюку зважаючи на те, що захворюваність знизилась до поодиноких випадків і жодна дитина не померла від цієї хвороби. Проте вже у 1976 році захворюваність зросла в 3 рази, а 20 дітей померло. За 5 років (1976-1980рр.) захворіло 32 тис. дітей, що в 17 разів більше і померла 131 дитина, що в 9 разів більше ніж за 5 років до того, коли щеплення проводились (1970-1975 рр.). Все це робило актуальним створення менш реактогеного препарату, що й було досягнуто.
Перша безклітинна або ацелюлярна вакцина проти кашлюка була створена та ліцензована в Японії в 1981 році. В Україні до 2001 року застосовувалась АКДП вакцина з цільноклітинним кашлюковим компонентом. Застосування безклітинної тобто ацелюлярної вакцини розпочалося в Україні з 2001 року. При використанні цієї вакцини кількість загальних реакцій знижується у 20 разів, я післявакцинальні ускладнення взагалі відсутні.
На жаль на відміну від розвинутих країн Європейського Союзу та Американського регіону ацелюлярна вакцина в Україні використовується тільки для проведення щеплення дітям у віці 18 місяців та для повного вакцинального комплексу всіх дітей з проти показами до щеплення вакциною АКДП. Але батьки можуть зробити щеплення дитині даною вакциною в приватних кабінетах.
Крім моновакцини АК(а)ДП в Україні зареєстровані та дозволені до використання багатокомпонентні вакцини створені на основі ацелюлярної вакцини АКДП, щеплення якими також проводяться в приватних кабінетах щеплень, а саме:
- INFANRIX HepB – комбінована вакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюка (ацелюлярний компонент) та гепатиту В;
- INFANRIX PENTA – комбінована вакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюка (ацелюлярний компонент), гепатиту В та поліомієліту;
- INFANRIX HEXA – комбінована вакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюка (ацелюлярний компонент), гепатиту В, поліомієліту та захворювання, збудником якого є Haemophilus Influenzae типу b;
- INFANRIX IPV та TETRAXIM – комбінована вакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюка (ацелюлярний компонент) та поліомієліту;
- PENTAXIM – комбінована вакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюка (ацелюлярний компонент), поліомієліту та захворювання, збудником якого є Haemophilus Influenzae типу b.
Поліомієліт. Поліомієліт або дитячий параліч – важке інфекційне захворювання, що супроводжується ураженням нервової системи та розвитком паралічу.
В середині минулого століття епідемія поліомієліту мала місце в 70 країнах світу. Лише в США кількість захворювань в окремі роки досягала 60 тис. В радянському Союзі в 1950 році було зареєстровано 2,5 тис. випадків, і їх кількість зростала з року в рік. Найвища захворюваність на поліомієліт в Україні реєструвалась в 1958 році, коли захворіло близько 4 тис. осіб. Всього за період 1954-1958 рр. захворіло близько 15 тис. дітей, значна частина з них на все життя залишилась інвалідами.
Значне зниження захворюваності спостерігалось починаючи з 1959 року і було обумовлене застосуванням вакцини.
21 червня 2002 року Україна у складі Європейського регіону отримала статус території, вільної від поліомієліту. Відбулося це виключно завдяки спочатку масовій, а потім плановій імунізації, яка триває близько 50 років. Проте, навіть за такої благополучної ситуації ВООЗ не відмінила проведення щеплень. Це пов’язано з циркуляцією збудника в інших регіонах світу, що створює небезпеку захворювання на поліомієліт.
Починаючи з 1999 року в Україні з метою уникнення розвитку поствакцинальних ускладнень почався поступовий перехід на використання інактивованої поліомієлітної вакцини замість оральної. У більшості країн Європейського регіону використовується тільки інактивована поліомієлітна вакцина, яка входить до складу сучасних комбінованих вакцин. В Україні на теперішній час впроваджено 2 перших щеплення вакцинального комплексу інактивованою поліомієлітною вакциною і планується її поступове впровадження та повне виключення з використання оральної поліомієлітної вакцини, що буде сприяти подальшому зниженню розвитку післявакцинальних реакцій та ускладнень та подальшій підтримці статусу України, як території вільної від поліомієліту.
Шановні батьки, не вірте людям, які досить часто не є професіоналами, і які агітують Вас проти вакцинації.
Вони на дають собі звіту, яке лихо може спіткати людей внаслідок не тільки повної, а навіть часткової відміни проведення щеплень. Діти і навіть дорослі знову почнуть масово хворіти на дифтерію, кір, поліомієліт та інші „керовані” інфекції і не всі вони після цього залишаться живі та здорові. Варто зауважити, що чим старше є людина, тим важче вона переносить будь-які хвороби, особливо інфекційні і тим частіше розвиваються ускладнення. Пам’ятайте, що в Україні використовуються лише безпечні та ефективні вакцини. Робіть щеплення собі і своїм дітям бо тільки так Ви можете запобігти інфекційним захворюванням.
Додати коментар