Пам’ятка
щодо порядку організації профілактичних щеплень та реєстрації вакцин проти інфекцій, керованих засобами імунопрофілактики
Основними законодавчими документами, які регламентують проведення щеплень в Україні, є Закони України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” та „Про захист населення від інфекційних хвороб”. У законі визначено, що профілактичні щеплення проти інфекційних хвороб, включених до календаря щеплень, та профілактичні щеплення за епідемічними показаннями проводяться для громадян безоплатно за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Поставки медичних імунобіологічних препаратів для проведення профілактичних щеплень, включених до календаря щеплень, у тому числі для профілактики сказу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Наказом МОЗ України від 16.09.2011 №595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» затверджено „Календар профілактичних щеплень”, в якому визначені вікові групи, що підлягають щепленням, терміни проведення тих чи інших щеплень; „Положення про організацію та проведення профілактичних щеплень”, „Перелік медичних протипоказів до проведення профілактичних щеплень”, «Інструкціящодо організації епідеміологічного нагляду за несприятливими подіями після імунізації при застосуванні вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного».
Згідно наказу МОЗ України від 21.02.2008 № 90, „Про затвердження Змін до Порядку проведення державної реєстрації (перереєстрації) медичних імунобіологічних препаратів в Україні” всі вакцини, які вперше реєструються в Україні, обов’язково проходять клініко-епідеміологічні випробування.
В ході клініко-епідеміологічних випробувань, відповідно до міжнародних стандартів, вивчаються ефективність та безпечність вакцин при застосуванні в країні.
Лише після проведення клінічних випробувань та отримання позитивних результатів, які не суперечать законодавчій базі нашої країни – вакцина може бути зареєстрована та запропонована до використання.
Таким чином, констатуємо – всі профілактичні щеплення, які включені до Календаря профілактичних щеплень, для громадян України є безкоштовними.
Вакцини закуповуються за кошти державного бюджету, мають відповідні сертифікати якості та державну реєстрацію в Україні.
Додатково
Небезпечні інфекційні хвороби зустрічаються найчастіше серед дитячого населення. Щорічно в світі гине біля 9 мільйонів дітей від інфекційних хвороб, з них майже 3 мільйони від інфекцій, проти яких існують вакцини. Основною метою вакцинації є формування специфічного імунітету та створення тривалого захисту організму від інфекцій.
Що необхідно знати про інфекції, які можна запобігти завдяки проведенню щеплень за віком
Туберкульоз останнім часом набув широкого розповсюдження в Україні. Щорічно приблизно 1 млрд. людей в світі інфікується туберкульозом і до 3 млн. людей вмирає. Найбільш ефективним засобом захисту від туберкульозу є щеплення. Щеплення проти туберкульозу захищає дитину від найбільш тяжких форм захворювання: туберкульозний менінгіт та дисемінований туберкульоз легень.
Гепатит В – це вірусне інфекційне захворювання, що супроводжується ураженням печінки. У 30% випадків гостра форма захворювання переходить в хронічну, яка є основною причиною виникнення цирозу печінки та первинного раку печінки. До 95% випадків гепатиту В можна запобігти вакцинацією.
Для профілактики небезпечних інфекцій – кашлюку, дифтерії, правця застосовується комбінована вакцина кашлюку (целюлярний компонент), дифтерії і правця (АКДП).
Кашлюк – інфекційне захворювання дихальних шляхів. Захворювання на кашлюк у 25% дітей перших років життя може супроводжуватися зупинкою дихання, запаленням легень; у 3% може виникнути енцефаліт (запалення головного мозку), судоми. Діти, які перехворіли на кашлюк у ранньому віці в подальшому можуть відставати від своїх однолітків у психічному розвитку. Найбільш ефективним засобом боротьби з кашлюковою інфекцією є рання імунізація дитячого населення. Завдяки вакцинації проти кашлюку в світі запобігається 85,5 млн. випадків захворювання і 760 тис. летальних випадків.
Дифтерія відноситься до найбільш тяжких інфекцій. Особливу небезпеку для життя становить токсична форма дифтерії, яка у великому відсотку випадків може закінчитися летально. На тяжкі форми дифтерії хворіють переважно не щеплені діти. У половини людей, що перенесли дифтерію лишаються тяжкі ураження серця. Єдиним діючим профілактичним заходом є вакцинація.
Правець – гостре інфекційне захворювання з механізмом передачі збудника через ушкоджені шкірні покрови та слизову оболонку. Збудник правця здатен зберігатися та розмножуватися в ґрунті. Правець дуже тяжке захворювання, яке супроводжується судомами і може закінчитися летально. Тільки своєчасним проведенням специфічної та екстреної вакцинації може попередити захворювання на правець.
Поліомієліт – гостра вірусна інфекція. У довакцинальний період паралітичний поліомієліт уражав тисячі і десятки тисяч людей, з яких 10% вмирали і 40% ставали інвалідами. В усьому світі загальна кількість дітей і дорослих з паралічами поліомієлітного походження становить 10-20 млн. Надійним захистом від цієї небезпечної інфекції є тільки вакцинація.
Збудником гемофільної інфекції типу b (ХІБ) є гемофільна паличка, яка найбільш небезпечна для дітей віком до 5 років. Значну роль ХІБ – інфекція відіграє в розвитку гнійних менінгітів, пневмоній, сепсису, отитів. Лікування ХІБ-інфекцій ускладняються стійкістю збудника до багатьох антибактеріальних препаратів. За таких умов приоритетним заходом боротьби з ХІБ- інфекцією є вакцинопрофілактика.
Кір – вірусна інфекція дихальних шляхів. За даними ВООЗ на кір щорічно хворіє не менш 40 млн. дітей, внаслідок ускладнень помирає понад 1 млн. дітей. Єдиним ефективним захистом від корової інфекції є своєчасна вакцинація.
Епідемічний паротит – широко розповсюджене дитяче захворювання. Хворіють переважно діти у віці від 3 до 15 років. Ця інфекція є однією з найбільш поширених причин ураження чоловічих статевих залоз. У хлопчиків в майбутньому після перенесеного паротитного орхиту (запалення яєчок) можливий розвиток атрофії яєчок, пухлин, імпотенції, порушення сперматогенезу, безпліддя.
Краснуха – вірусна інфекція. Розрізняють дві форми хвороби – вроджену і набуту. Вроджена форма хвороби виникає у новонароджених, якщо жінка під час вагітності хворіла на краснуху. Усі клінічні прояви вродженої краснухи об’єднують у поняття: синдром вродженої краснухи. Він характеризується розвитком у новонароджених вад сердця, глухотою, катарактою, запаленням легень тощо. Єдиним засобом, спрямованим на зниження захворюванності є вакцинопрофілактика. Набута краснуха може ускладнитися енцефалітом, артритом, тромбоцитопенією.
Значний крок у імунопрофілактики зроблено після об’єднання моно-препаратів проти кору, епідемічного паротиту і краснухи в комбіновану вакцину КПК, що було здійснено у 1971 році. Зараз використовуються лише комбіновані вакцини для профілактики цих інфекцій.
Необхідно завжди пам‘ятати, що при проведенні щеплень виникає мінімальний ризик розвитку післявакцинальної реакції або ускладнення, в порівнянні з тяжким перебігом інфекційної хвороби та ризиком виникнення ускладнень
Додати коментар