Малюк від 0 до 1 року

Загальні принципи введення прикорму

Вводити нові страви прикорму слід тільки здоровій дитині. Не слід розпочинати введення прикорму під час проведення щеплень, виїзного відпочинку, тобто в екстремальних для дитини ситуаціях.

Термін введення прикорму залежить від того, чи перебуває дитина на грудному (і чи вистачає йому молока) або на штучному вигодовуванні. Якщо дитині пощастило, і він знаходиться на грудному вигодовуванні, то за достатньої кількості молока у матері і адекватних темпах зростання і збільшення у вазі, має сенс відкласти прикорм до 5-6 місяців.

Якщо дитина годується повністю адаптованою сумішшю, то прикорм можна починати 4-4,5 місяці. Причому дітям, які перебувають на штучному вигодовуванні, введення прикорму треба починати ще більш обережно, ніж дітям, які годуються жіночим молоком, тому що частота алергічних реакції в середньому у перших вище.

Будь-яке нове блюдо прикорму вводиться, починаючи з ½ чайної ложки в ранкові години. Протягом дня варто звернути увагу на випорожнення дитини, чистоту його шкірних покривів (чи не з’явилася висипка). Якщо Вас щось насторожило, то краще відкласти введення прикорму на кілька тижнів.

На 6 міс. життя починають вводити яблучний сік. На початку вводиться сік зеленого яблука (вважається, що він менш алергенний).Сік вводиться, як і всі блюда прикорму в ранкові години з кількох крапель, поступово збільшуючи його кількість. Через деякий час можна запропонувати багатокомпонентні фруктово-овочеві соки.

Обсяг соку, необхідного малому на день розраховується наступним чином: число місяців життя дитини помножити на 10, але не більше 100 мл до року.

Другим стравою прикорму може стати фруктове пюре. Його дають, починаючи з ½ чайної ложки в ранкові години, доводячи поступово до 20-30 грамів. До кінця року добова кількість фруктового пюре стає рівним 100 грамам. Так само як і при введенні соку, краще починати з яблучного монокомпонентного фруктового пюре.

Цукор в соки краще не додавати. З цукром і сіллю як мінімум до 1 року дитину краще взагалі не знайомити.

Прикорм або з овочевого пюре, або з каші. Введення овочевого пюре краще, так як воно багате мінеральними солями, рослинними волокнами, які дуже важливі для дитини. Якщо ж дитина погано набирає вагу, часто відригує, має нестійкий стілець, то краще вводити молочну кашу.

Овочеві пюре починають вводити з одного виду овочів (переважно: кабачок, брокколі, цвітна капуста). Потім овочі можна комбінувати. Самий ідеальний варіант, якщо Ви будете самостійно готувати пюре з власноруч вирощений овочів. Якщо ж такої можливості немає, то, напевно, краще використовувати пюре промислового виробництва. Під час приготування в домашніх умовах в овочеве пюре можна додавати молоко (2-3 столові ложки на 100 г овочів) і рослинне масло ½ чайної ложки.

Через місяць після звикання до овочевого пюре можна почати вводити молочну кашу. Спочатку 5%, а потім 10%. Для приготування каші краще використовувати для початку рис, гречку, а потім уже овес і манку.

В даний час у продажу є надзвичайно зручні у використанні готові сухі каші, що не потребують варіння. Якщо дозволяють фінансові можливості, краще купувати безмолочні каші і готувати їх на сухий повністю адаптованої суміші.

У 6-7 місяців можна поступово вводити сир. Сир розводять невеликою кількістю грудного молока або суміші. До 10 місяців кількість сиру можна довести до 50 г на день.

В 7 місяців можна запропонувати ¼, а потім ½ жовтка, звареного круто яйця, змішуючи його з грудним молоком або сумішшю. Жовток дається не більше двох-трьох разів на тиждень.

З 7-8 місяців в раціон вводиться м’ясо, у вигляді м’ясного пюре. Перевагу краще віддати телятині (нежирній яловичині). До 10-12 місяців обсяг м’ясного пюре складає 3 – 3,5 столові ложки (60 -70 г).

Рибне пюре вводиться при гарній переносимості в 8-9 місяців. Рекомендуються нежирні сорти риби (тріска, хек, судак).

Не більше одного нового продукту протягом 1–2 тижнів.

Нову їжу давати наприкінці годування грудьми.

По можливості змішувати нову їжу з старою (знайомити дитину з їжею)

Чим менше початкова доза, чим повільніше вона збільшується, тим менше ймовірність виникнення діатезу.