Одним із досить характерних побічних ефектів вагітності є оніміння та поколювання в пальцях рук. Відчуття поколювання або печіння зазвичай охоплює великий, вказівний і середній пальці, а також половину безіменного і може супроводжуватися болем у зап’ястку, що інколи віддає в плече. Іноді біль відчувається під час натискання на внутрішню сторону зап’ястка – так званий синдром «зап’ясткового каналу».
Синдром «зап’ясткового каналу досить поширена хвороба серед людей, які працюють руками (не обов’язково вагітних), коли внаслідок сильних навантажень на кисті та зап’ястки у них виникають розтягнення.
У вагітних прояви цього синдрому розпочинаються тоді, коли надлишок рідини, що накопичується в організмі вагітної жінки, потрапляє до підзв’язкового простору, що проходить уздовж зап’ястка. Надлишкова рідина викликає набряк, внаслідок чого стискається нерв, що розташований під зв’язкою і йде до долоні. Внаслідок цього в руці або руках і виникає відчуття оніміння або поколювання. Понад 25% вагітних жінок у другій половині вагітності відчувають поколювання в руках. Це почасти викликає роздратування, стає причиною поганого сну, нервування. «Синдром каналу зап’ястка» найчастіше проявляється вночі, внаслідок того, що протягом дня в зап’ястках накопичилась надлишкова рідина, або на ранок, якщо вагітна спала, поклавши руки під голову .
Щоб зменшити неприємні відчуття поколювання та оніміння в пальцях рук, потрібно протягом дня давати рукам максимально відпочити, надавати зап’ясткам зручне положення (підпору) під час виконання роботи.
Відходячи до сну, постарайтесь надати рукам максимально зручного для них положення – «вимостіть їх» за допомогою подушки.
«Синдром каналу зап’ястка», практично як і всі інші м’язові болі та негаразди, проходить після пологів протягом декількох тижнів, протягом яких баланс рідини в організмі адаптується до лактації. Тому, особливо в перші дні грудного вигодовування, матерям-годувальницям потрібно під час підготовки до і під час годування вибирати найбільш зручне положення як для себе, так і для малюка, щоб не дати приводу до загострення «синдрому каналу зап’ястка».
