Пунктом 3 ст. 25 Закону про відпустки та ч. 6 ст. 179 КЗпП обумовлено: якщо дитина потребує домашнього догляду, то відпустка без збереження зарплати на строк, визначений медичним висновком, але не більше, ніж до досягнення дитиною 6 років, надається в обов’язковому порядку.
Необхідність домашнього догляду підтверджується медичним висновком (довідкою). Довідка від лікаря про те, що дитина потребує домашнього догляду, надається лікуючим лікарем за місцем реєстрації дитини. Ця довідка, а також заява від матері, батька чи іншого члена родини, який доглядатиме дитину, подаються на ім’я керівника підприємства з проханням надати їй (йому) відпустку для догляду за дитиною і будуть підставою для надання такої відпустки. Керівництво повинне оформити надання відпустки наказом (розпорядженням) по підприємству. На період такої відпустки за власний кошт за працівником зберігається робоче місце. Тобто період перебування у відпустці включається як до загального, так і до безперервного стажу і стажу роботи за спеціальністю. Але цей період не дає права на щорічну відпустку (п. 4 ст. 9 Закону про відпустки, а також ч. 2 ст. 181 КЗпП).
