Деякі молоді батьки в перші дні після народження первістка дуже лякаються плачу дитини і губляться від власної безпорадності. Адже спочатку важко розібрати причини плачу і зрозуміти як на нього реагувати. Давайте спробуємо розглянути за яких причин найчастіше плаче маля.
Діти плачуть від голоду навіть у разі, начебто добре організованого і правильного вигодовування. Плач у них в цьому випадку спочатку голосний, потім частий, жалібний. Крім того вигляд дитини невеселий, і якщо при цьому зауважується ще й поступова втрата ваги, то стає зрозумілим, що малюку не вистачає їжі: або у мами не вистачає молока, або, якщо дитина знаходиться на штучному вигодовуванні, малюку не достатньо уживаної кількості суміші чи вона не достатньо поживна.
Плачуть діти і внаслідок прийому занадто жирного молока чи суміші, що викликає у дітей кольки: у цьому випадку животик у них здувається, і вони стукають ніжками по ліжку. Плач гучний і тривалий. При крупі й ларингіті (помилковому крупі) лемент сиплий, а кашель “гавкаючий”.
Нарешті, діти кричать і плачуть, коли капризують. Особливо, якщо привчені бути постійно на руках, тут вже вони кричать і заливаються до тих пір, поки їх не візьмуть на руки.
Взагалі діти плачуть і вередують через самі найменші дрібниць, якщо бувають впевненими, що їх почнуть жаліти й умовляти. В цьому випадку вони плачуть, як кажуть, не «чому», а «кому». Це означає, що якщо малюк бачить ту особу, на жалість якої до себе він може розраховувати, то він і буде плакати і кричати, захлинаючись, поки не доб’ється свого.
Поки малюк не вміє говорити, не може свідомо звернути увагу матері на своє самопочуття, він сигналізує плачем. Плач дитини першого року життя, навіть коли дитина просто «вередує» – це завжди сигнал про якесь фізичне страждання, привертання уваги до дискомфорту, який вона відчуває в даний момент.
Після народження дитини процес розвитку її організму не зупиняється. Але, крім того, що дитина росте, в її організмі тривають процеси, що почалися ще до народження. Наприклад, тільки до кінця першого півріччя життя завершується «поворот» кишковика. Народжується дитина з кишковиком, який має розташування майже перпендикулярно поперечної осі тіла. «Поворот» кишковика триває до півроку і може супроводжуватися болями – от і ще одна причина для плачу.
Погана робота кишковика – знову причина для лементу. У дитини першого року життя випорожнення повинні бути 2-3 рази на день. Якщо ваше дитя цілий день не випорожнялося – воно може плакати, кричати, натужуватися, підгинати ніжки до живота, червоніти з обличчя. Достатньо мамі прикласти руку до живота – і все припиняється, адже материнське тепло – кращі ліки! В такому випадку можна злегка масажувати живіт кінчиками пальців або всією долонею за годинниковою стрілкою. Можна також несильно пом’яти животик малюка. Можна подразнювати задній прохід змазаним кремом або вазеліном наконечником клізми або поставити в задній прохід газовідвідну трубку. Це викличе рефлекторне випорожнення кишковика і відходження газів, що скупчилися в ньому.
Терморегуляція новонароджених дуже лабільна. Температура тіла може підвищуватися вище 37 градусів. У здорової дитини, яку в теплому приміщенні закутали в теплу ковдру або надягли на неї теплу кофточку, може підвищитися вище 38 градусів. Відчуваючи дискомфорт, малюк теж буде плакати. Недосвідчені мами почувши плач, побачивши червоне мокре обличчя і вимірявши температуру, лякаються й поспішають викликати лікаря. А інколи потрібно всього лише прибрати теплу ковдру або зняти зайвий одяг.
«Капризи» маленького – теж сигнал про розлад в організмі. Якщо він перегуляв, невчасно ліг спати або прокинувся раніше своєї норми.
Як видно з вищесказаного плач і занепокоєння дитини можуть бути викликані цілою низкою причин, розібратися в яких може тільки досвідчений лікар.
Але особливе занепокоєння батьків повинні викликати стани, коли плач і занепокоєння в дитини пов’язані з болями в животі. У таких випадках у дитини не можна виключити гострі хірургічні захворювання. Такі стани вимагають негайного втручання фахівців, у тому числі хірурга. В такому випадку не відкладайте виклик чи звернення до лікаря, тому що тільки фахівець може точно визначити причину занепокоєння дитини.
Додати коментар