Кожна п’ята людина в світі страждає на алергію, стверджують експерти. Невдовзі, за їхніми прогнозами, від алергії потерпатиме половина всього людства. В Україні ж на цю недугу хворіє близько 10 мільйонів людей.
Імунітет і алергія
У разі якщо захисні системи здатні знешкодити патогенний фактор, що викликає алергію (алерген) без будь-яких патологічних реакцій, вважається, що організм володіє імунітетом до даного фактору. Під час повторного контакту з цим фактором часто змінюється характер імунних реакцій, внаслідок чого виникає алергічний стан. Наразі він може проявлятися в посиленні, ослабленні або відсутності відповіді на контакт, однак зазвичай під алергією (в перекладі означає – незвичайна) розуміють гіперергічні (високо чутливі) реакції.
Кількість форм алергії, цієї неприємної, досить небезпечною і, почасти, спадкової хвороби, неухильно зростає. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я алергія виходить на третє місце в світі за поширеністю. Десята частина дорослих на планеті – астматики, 25% дітей страждають на різні форми алергії. Є підстави вважати, що через 5 років кількість цих хворих подвоїться. Настільки поширеними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, органів шлунково-кишкового тракту ми теж багато в чому зобов’язані алергії.
Причиною алергій в основному є порушення умов звичного середовища проживання. Зростання викидів різних виробництв, хімізація, підвищення радіаційного фону руйнує імунну, захисну систему людини. І замість нормального реагування на навколишній світ ця система починає помилятися і викривлено, надчуттєво реагує на контакт із звичними, широко розповсюдженими речовинами, яких раніше і не помічала. Якщо контакт з подразником, що викликає алергію, буде частим і тривалим, то разова алергічна реакція перейде в хронічне захворювання з симптомами бронхіальної астми (ядухи), або ураження шкіри, слизових.
В результаті збою імунна система починає реагувати навіть на тих наших співмешканців-мікроорганізмів, до яких ми давно пристосувалися: це кишкова паличка, стафілокок, протей та інші. З непатогенних вони стають умовно патогенними. Для ослабленого організму достатньо різкої зміни клімату або стресу – і ці мікроби розмножуються вже без міри.
Алергени поділяють на чотири основні групи – пилкові, побутові, епідермальні і харчові.
Пилок квітучих рослин – трав, чагарників, дерев – сильний алерген. Серед подразників (алергенів), що викликають сінну лихоманку у нашій країні широко поширені: амброзія полинолистна, тимофіївка, овсяниця, єжа, що починають цвісти з червня.
До алергенів так званої побутової алергії відноситься в першу чергу шерсть тварин, домашній та бібліотечний пил. Головний компонент домашнього пилу, що провокує алергічну реакцію, – домашній кліщ. Він невидимий оку, але присутній в пилу завжди та у величезній кількості. Епідермальні алергени – це алергени, що впливають на поверхневий шар шкіри (епідерміс).
Останнім часом особливо поширилася алергія харчова.
Бронхіальна астма (ядуха)
Алерген, що потрапив в бронхи, вступає в контакт з імуноглобуліном Е. Відбувається ланцюг реакцій, і розвивається запалення, а потім астматичний напад.
У бронхіальної астми є постійна супутниця – підвищена реактивність дихальних шляхів, тобто здатність бронхіального дерева відповідати звуженням на вплив багатьох подразників. З нею треба боротися, безперервно придушуючи запалення в бронхах за допомогою відповідних препаратів, а також дотримуючись заходів профілактики вірусної інфекції.
Харчова алергія
У разі підвищеної алергічної чутливості до харчових продуктів реакції організму, як правило, виникають практично відразу після прийому “небезпечного” продукту. Але іноді – через шість, вісім, 12:годин після прийому їжі та навіть через добу. Тому кожен новий продукт потрібно давати тільки вранці, щоб удень спостерігати за реакцією дитини.
У ранньому віці харчову алергію може викликати будь-який продукт.
На першому році життя найбільш алергізуючий вплив, як не дивно, мають молоко і молочні продукти, що пояснюється тим, що білок коров’ячого молока містить близько двадцяти алергенів. Потенційно “небезпечними” є овочі, ягоди і фрукти, що мають помаранчеве або червоне забарвлення, – морква, помідори, буряк, полуниця, суниця, малина, апельсини, мандарини, персики, абрикоси, гранати. Зернові культури (жито, пшениця, ячмінь) також можуть викликати алергічні реакції, не кажучи вже про такі всім відомі алергени, як яйця, риба, куряче м’ясо, мед, горіхи, ікра, гриби, шоколад, кава, какао. Крім того, потрібно враховувати, що почасти алергічні реакції розвиваються не на сам продукт, а на харчові добавки – барвники, консерванти, а іноді й інші добавки, що містяться в магазинних продуктах. Є дані щодо алергії на жувальні гумки і цукерки.
Причиною харчової алергії може бути також і спадкова схильність до неї. Цілком імовірно, мама під час вагітності та годування груддю в надлишку пила молоко і їла надто багато молочних продуктів, не кажучи вже про такі відомі алергени, як мед, цитрусові, горіхи.
Можна також очікувати проявів харчової алергії у дітей, яких в ранньому віці лікували антибіотиками, а також у тих, хто страждає на дисбактеріоз кишковика.
Проявлятися алергічні реакції на їжу можуть по-різному. Найчастіше страждає шкіра: виникають алергічний діатез, атопічний дерматит, кропив’янка, набряк Квінке, алергічний васкуліт. Ознаками харчової алергії бувають і нудота, блювота, біль у животі, схильність до закрепів або, навпаки, до проносів. Почасти алергія має респіраторні прояви: нежить, кон’юнктивіт, дитину мучать напади спастичного кашлю або задишка. Якщо ці симптоми поєднуються, тоді говорять щодо шкірно-шлунково-кишкових проявів харчової алергії або шкірно-респіраторний синдром.
А от коли до процесу алергізації залучається центральна нервова системи, то діти стають дратівливими, примхливими, швидко втомлюються, скаржаться на головний біль та незначний, короткочасний (летючий, як кажуть лікарі) біль у суглобах.
