Спостерігаючи за малюком, порівнюючи його з іншими дітьми, спілкуючись з друзями-подругами, нормальні люблячі батьки постійно шукають докази того факту, що «наш не гірше інших». І саме тому життя нормальних люблячих батьків складається з величезної кількості переживань. Проблеми і приводи для хвилювань поетапно змінюють один одного.
Чи буде тримати голівку? Вилізуть чи зуби? Закриється чи джерельце? Коли ж, нарешті, він сяде, встане, поповзе, піде? Невже він так і буде відштовхувати ложку? Невже він так і не заговорить – вже ж рік виповнився, а крім «мама» і «дай» жодних осмислених звуків не спостерігається?
Принциповою особливістю саме такого способу життя є постійне обговорення хвилюючих проблем не тільки в колі сім’ї, але і винесення їх (проблем) на загальний огляд в процесі спілкування з друзями, подругами, сусідами і товаришами по службі. Як тільки, на якому нибудь дні народження, Ви гордо заявите про те, що, мовляв, «наш Тарасик в 10 місяців сам пішов», як обов’язково серед присутніх виявиться більш «щасливий» батько, чий Єгор пішов в 9,5. А ще більш детальне вивчення цього та подібного питань напевно призведе до розширення списку обговорюваних родичів і знайомих.
А головним підсумком вечора стане заява, що не викликає сумніву, сусідки тьоті Катрі відносно того, що її внучатий племінник Пилипок ходив самостійно уже в 8 місяців.
Залишившись наодинці з собою, ви мимоволі здивуєтеся трансформації власних думок. Протягом якоїсь години, Ваш найулюбленіший, найталановитіший і самий розвинений синочок Тарасик, з об’єкта непохитної батьківської гордості трансформувався в звичайнісінького пересічного малюка.
Чи то й насправді у більш щасливого батька Єгор…! На ранок, заспокоївшись, Ви зрозумієте, що восьмимісячний племенник тітки Катрі ходив самостійно, але, головним чином, під себе …
І це предмет окремої розмови. Тема «ходіння під себе», до якої ми прийшли «простим логічним шляхом», у всьому спектрі дитячих проблем стоїть осібно. Якщо згодні – читайте наступну статтю «Дорога до горщика»
