Поради лікарів

Нежить

Діагностика нежитю

У разі появи нежитю у дитини потрібне своєчасне комплексне обстеження та лікування. Дитину перших місяців життя, у разі виникнення нежитю, в першу чергу слід показати педіатру. Якщо протягом тижня після призначеного лікарем лікування симптоми захворювання не проходять, необхідно звернутися до отоларинголога. В арсеналі отоларинголога є різні методики дослідження маленького пацієнта, у разі необхідності будуть призначені аналізи крові, сечі, рентгенологічне дослідження придаткових носових пазух, органів грудної клітини, імунологічне та алергологічне обстеження і пр. Для зменшення проявів нежитю, необхідно навчити дітей (або допомагати їм) сякатися, видуваючи слиз без зусиль з напіввідкритим ротом, по черзі закриваючи половини носа. Грудним дітям порожнину носа найчастіше батькам потрібно звільняти шляхом відсмоктування за допомогою балончика. Для полегшення цього процесу можна використовувати препарати на основі морської води, відвари трав (ромашка, шавлія, звіробій) або ромазулан (містить екстракт ромашки). Потрібно закапати кілька крапель цих коштів у кожний носовий хід для розм’якшення скоринок і поліпшення відділення слизу. Далі обережно ввести балончик у порожнину носа, попередньо стиснувши його пальцями, на глибину не більше 1 см. Крім того, виділення з носа можна видаляти шматочками марлі, ват, спеціальних паличок. А скоринки можна розм’якшувати оливковою, персиковою або мигдальною олією. Не слід користуватися дуже маленькими джгутиками і залишати їх в носі навіть на кілька секунд, так як дитина може вдихнути їх, що дуже небезпечно для життя! Не можна одночасно закладати джгутики в обидві ніздрі.

Лікування нежитю

Гострий нежить, що пробігає без ускладнень, якщо стан дитини залишається задовільним, в переважній більшості випадків, не вимагає інтенсивного лікування. Необхідно частіше провітрювати приміщення, зволожувати повітря в кімнаті: регулярно проводити вологе прибирання, використовувати спеціальні апарати для зволоження повітря. У разі підвищення температури тіла малюкові потрібно частіше, але потроху, пропонувати кип’ячену воду кімнатної температури. Не слід годувати дитину насильно, погіршення апетиту – природна біологічна реакція організму на захворювання. Якщо малюк відмовляється від грудей, можна напоїти його зцідженим молоком з пляшечки через соску, краще – з ложечки. У разі непереносимості молока, його можна замінити кисломолочними продуктами (сумішами, але їх використання необхідно обговорити з педіатром). Важливо регулярно видаляти слиз, що скупчився з носових ходів. Хворій дитині особливо необхідні ласкаві дотики, слова, добрі, спокійні обличчя. Не можна показувати йому свої переживання, тривоги з приводу хвороби, так хвилювання матері передаються дитині. Рекомендується брати дитину на руки, при цьому не треба боятися, що він звикне до рук, навпаки малюк буде відчувати свою захищеність.

Для полегшення симптомів нежиті, але не для усунення причин нежитю, в тому числі і у дітей до року, можна застосовувати судинозвужувальні препарати. Для кожної вікової групи існує своя дозування препарату, зазначена на упаковці. Для дітей грудного віку краще використовувати назальні краплі. Максимальний час використання судинно-звужуючих засобів до 5-7 днів. Слід пам’ятати, що судинозвужувальні краплі, введені в порожнину носа, досить швидко всмоктуються в кров і, крім місцевої, можуть мати загальну дію на організм, тому інколи після закапування в дитини спостерігається блідість шкірного покриву.

В кожному випадку слід використовувати тільки препарати, призначені лікарем, і чітко дотримуватися встановленого дозування. Якщо приєдналося бактеріальне запалення (це встановлює тільки лікар), в тому числі і дітям до року, рекомендується використовувати антибактеріальні засоби. Закапувати ніс краще злегка підігрітими краплями, для чого пляшечку з опускають в чашку з теплою, але не гарячою водою. Закапувати препарат можна так: закинути голову, ввести 2-3 краплі в ніздрю, відразу ж нахилити голову вниз і закрити при цьому вихід з носа, притиснувши ніздрю до носової перегородки. Потім також ввести ліки в іншій носовий хід. Такий порядок закапування не  призведе до того, що краплі не будуть проковтнуті, як це часто буває, а безпосередньо будуть впливати  на слизову оболонку порожнини носа.

Дихальна гімнастика

Після стихання гострих явищ нежитю рекомендується виконувати вправи дихальної гімнастики з метою навчання поглибленому видиху. Це дозволяє відновити порушене носове дихання, стимулює рефлекторні зони бронхо-легеневої системи. Дану методику лікування можуть освоїти діти, починаючи з 2-х річного віку. Навчання постарайтеся перевести в гру, тоді у вашого малюка це не буде викликати заперечення проведення вправ. Дихальні вправи краще виконувати в зручному одязі, в спокійній обстановці, після випорожнення кишковика і сечового міхура. Вихідні положення вправ, можуть бути досить різними. Дитина може лежати, сидіти, відкинувшись на спинку стільця, стояти, розставивши ноги. Важливо, щоб під час виконання будь-якої з перерахованих вправ м’язи тіла були розслаблені. Виконувати вправи рекомендується 3-4 рази на день, можна частіше. Для навчання поглибленому видиху можна використовувати дихальні вправи наступного характеру: «подути на кульбабу», «подути на свічку».

Приклад дихальних вправ:

1. Сісти прямо, носки і п’яти разом, руки вільно опущені. Дихання довільне.

2. Повністю видихнути, великими пальцями з обох сторін затиснути зовнішній слуховий прохід, а середніми пальцями притиснути крила носа, після чого різко втягнути повітря через рот, стиснути губи й надути щоки.

3. Після цього опустити підборіддя на груди, закрити очі, покласти вказівні пальці на повіки, і якомога  довше залишатися в такому положенні.

4. Після цього підняти голову, зняти пальці з повік, з крил носа і зробити повний видих через ніс.

5. Потім відняти великі пальці від вух і опустити руки вздовж тіла.

Ускладнення

Основними ускладненнями нежитю, що досить часто розвиваються в дошкільному віці, є хронічний риніт, синусит (захворювання придаткових носових пазух) і гострий середній отит (запалення середнього вуха). Останнє ускладнення частіше виникає у дітей першого року життя, у зв’язку з тим, що слухова труба у них широка і коротка, а постійне становище дітей грудного віку на спині, відсутність досвіду відкашлювання під час гострих запалень слизової оболонки порожнини носа та носоглотки ведуть, зокрема, до затікання секрету з носової порожнини через слухову трубу до середнього вуха і розвитку запалення. На початку захворювання з’являється наростаючий, а в подальшому нестерпний біль,, що позбавляє дитину спокою. Немовля крутить головою, плаче. У разі появи таких ознак негайно зверніться до отоларинголога, щоб не довести до появи гнійних виділень з вуха, розриву барабанної перетинки. Лікар вирішить питання щодо необхідності госпіталізації або лікування малюка в домашніх умовах.

Хронічний риніт частіше розвивається у дітей віком від 3 до 5 років на тлі повторних ринітів (до 12 разів на рік). Основними скаргами є: утруднене носове дихання, почергова закладеність однієї з половин носа, виділення з порожнини носа. Зазвичай лікування проводиться в амбулаторних умовах. Синусити у дітей раннього віку (до 3 років) почасти протікають безсимптомно, що обумовлене неповним розвитком придаткових пазух носа в цьому віці (частіше вражається гратчаста пазуха, як найбільш розвинута у дітей цього віку). Лікування синуситу можливе в домашніх умовах. Але якщо під час синуситу температура тіла досягає 38,0ºС або вище, спостерігається занепокоєння дитини, є виділення з порожнини носа з домішками крові, в такому разі потрібна негайна госпіталізації.

Профілактика нежитю

З метою попередження цього захворювання необхідно своєчасно звертатися до фахівців за наявності патології порожнини носа, рота і глотки (синусит, тонзиліт, фарингіт, утруднене носове дихання тощо). Важливим заходом є систематичне загартовування, що підвищує опірність дитячого організму до несприятливих метеорологічних факторів, його функціональні резерви та імунітет.