Грудне вигодовування

Поступові кроки у процесі відлучення дитини від грудей

Поступові кроки у процесі відлучення дитини від грудей.

Здатність виробляти грудне молоко у жінок тісно пов’язана з материнським інстинктом і мало піддається якимось іншим формам контролю, крім прагнення дати маленькому, безпорадному, залежному створінню те, чого воно так потребує – їжу і тепло.

Тому відлучення дитини від грудей є дуже важливим етапом у розвитку подальших взаємин матері та малюка. Для малюка – це перша велика, хоча і цілком природна втрата. Як і всі втрати, вона може, з одного боку, нести в собі психотравматичну складову, з іншого – таїти в собі зовсім нові можливості. І самим правильним способом допомоги обом учасникам грудного вигодовування пережити цей період без особливих втрат і здобути нові навички спілкування та взаємодії є, в першу чергу, психологічна підготовка самої матері до майбутнього відлучення малюка від грудей.

Ухвала (прийняття) рішення щодо відлучення дитини від грудей.

Сучасна доктрина грудного вигодовування говорить за те, що годувати дитину грудним молоком потрібно якомога довше – до 2-х років. В той же час усі більш-менш зацікавлені особи, які почасти навіть не знайомі з сучасними поглядами на грудне вигодовування, дають, кожен свої, рекомендації, спираючись на самий різний науковий або практичний досвід. Але з психологічної точки зору значущим є лише один критерій – бажання самої матері продовжити або припинити дану форму контакту з дитиною. Тому, зважаючи тільки на усі життєві обставини: стан здоров’я матері та малюка, а не на «поради» близьких та знайомих, таке рішення потрібно приймати самостійно, а причини для припинення грудного вигодовування повинні бути досить вагомими.

Причини можуть бути різними, і обговорювати їх з лікарем кожній жінці потрібно індивідуально. Важливо одне: мати, даючи малюку груди, надає йому своє тіло, час і увагу – ті ресурси, які життєво необхідні їй самій. Мати має право вирішувати, як довго вона готова ділити ці ресурси зі своєю дитиною і наскільки її влаштовує те, що вона отримує натомість – не секрет, що після пологів здоров’я та емоційне благополуччя матері істотно залежить від того, чи вона годує грудне вигодовування або відразу переводить дитини на штучне харчування.

Тут варто ще раз підкреслити, що тільки бажання або небажання матері продовжити чи припинити грудне вигодовування є визначальним. Немає ніякого сенсу і користі продовжувати давати дитині груди, відчуваючи при цьому роздратування, біль (фізичний чи емоційний), дискомфорт, бажання “щоб це скоріше закінчилося” – малюк все це відчуває, але абсолютно не розуміє, чому “Циця стала погана”, чому мама намагається її скоріше забрати. І він буде винаходити все нові варіанти утримати груди, експериментуючи з прикушення, стискаючи її рученятами, щипаючи, і при цьому щиро дивуватися і засмучуватися через те, що мамі це не подобається.

Зворотна ситуація виникає, коли жінка припиняє вигодовування, але сама бажає продовження такого спілкування з дитиною. У неї може виникнути сильне почуття незадоволеності, необгрунтоване занепокоєння за малюка, відчуття, що вона перестала його розуміти – ці симптоми нерідко дають поштовх до формування пізньої післяпологової депресії. Відновлення контакту (а якщо бажання годувати грудьми дійсно зберігається, то молоко легко повертається навіть після перерви на тиждень і більше) призводить до підвищення настрою, покращенню взаєморозуміння між мамою і малюком, зняттю у обох депресивної симптоматики.

Таким чином, тільки мама приймає саме вірне рішення про те, як довго вона буде годувати грудьми і коли, під впливом яких суб’єктивних причин вона має намір відлучити дитину від грудей. Чим більше вона буде прислухатися до відчуттів свого тіла, до своїх переживань, що супроводжують процес годування, до поведінки малюка, коли він просить груди, коли знаходиться біля грудей і коли вже “поспілкувався з нею”, тим більш зваженим буде рішення про відлучення, а перехід до інших форм контакту пройде більш м’яко і без потрясінь.

Психологічно безпечні способи відлучення від грудей і профілактика основних помилок

Серед багатьох порад щодо відлучення від грудей можна виділити дві основні. Відразу обмовимося, що надання переваги тій чи іншій залежить від темпераменту матері і дитини, а також особливостей відносин, що склалися між ними.

Порада:“М’яке відлучення”. Більшість рекомендацій, що спрямовані на стратегію “м’якого” відлучення, пропонують матері-годувальниці поступово скорочувати кількість денних годувань, залишаючи на деякий час нічні.

Позитивні складові цього варіанту: кількість виробленого молока молоко зменшується поступово, внаслідок чого ймовірність лактостазу зводиться до мінімуму, а у малюка вночі, коли він емоційно є особливо вразливим, залишається можливість знайти заспокоєння і безпеку біля мами, скориставшись звичним і безвідмовним способом.

Серед негативних складових можна відзначити, що підрахунок кількості денних прикладань і «боротьба» з малюком за їх неухильне скорочення може мамі дорого коштувати в емоційному плані. Це може загрожувати психологічними “зривами”, агресією по відношенню до дитини, раптовим припиненням лактації, загальною втомою від затяжного процесу відлучення в цілому.

Бажання матері “скоріше з цим покінчити” буде провокувати малюка на різні хитрощі: від майстерних маніпуляцій, коли 1-1,5-річний малюк з ніжністю просить «цицю», до безцеремонних вимог, що переходять в крик, плач, образу та щире нерозуміння, чому вчора було можна “цицю їсти”, а сьогодні раптом вже не можна.

Крім того, “м’яке” відлучення загрожує ще й тим, що матері доводиться багато разів пояснювати дитині, чому вона більше не отримає бажаного. Різні пояснення типу “Циця погана”, “Циця болить”, “молочко зіпсувалося” для малюка є абсолютно незрозумілим поворотом подій, до того ж він має можливість спробувати і переконатися, що все так само чудово, як і раніше. Дитина, яка знає, що “Циця хороша”, у відповідь на негативні зауваження буде лише наполегливо прагнути перевірити цей свій досвід, переконатися в його правильності, і брехня дорослих викличе тільки агресію, посилить і без того наростаючий негативізм у поведінці.

Саме в цей час у дитини можуть вперше закрастися смутні підозри, що дорослі не завжди говорять правду, починає зріти бажання все перевіряти самому. Найбільш повно це прагнення реалізується в підлітковому віці, але перші досліди з перевірки слів дорослих не змусять себе чекати і будуть здійснені вже в найближчий рік.

Щоб звести до мінімуму негативні сторони цього варіанту відлучення від грудей бажано дотримуватись таких рекомендацій:

– По-перше, протягом усього терміну відлучення від грудей матері, в денний час, слід приділяти особливу увагу заняттям та іграм з малюком, щоб він мав можливість переконатися в тому, що вона його не покинула, що їх тісне спілкування продовжується, але вже по-іншому, хоча й не менш цікаво і захоплююче;

– По-друге, наполегливо попросити своє найближче оточення утриматися в присутності дитини, не зважаючи на її вік, від коментарів та оцінок з приводу тривалості і термінів грудного вигодовування, пояснивши, що для дитини важливо зберегти позитивні спогади про цей період їх відносин.

“Одноразове відлучення”

Такий спосіб відлучень, на жаль, практикується ще досить широко, тому що часто жінка стикається з необхідністю вийти на роботу, приступити до навчання або припинити грудне вигодовування з іншої причини (інфекційного захворювання тощо).

По суті, це одномоментне припинення такої тісної і зближуючої форми контакту між матір’ю та дитиною, як грудне вигодовування. Проти такого варіанту відлучення виступає переважна кількість фахівців з грудного вигодовування та дитячих психологів.

Мати повинна  усвідомлювати, що у разі раптового припинення годування грудьми в поведінці дитини виникають серйозні зміни, що можуть проявитись або збільшенням агресивних реакцій та некерованістю, або ознаками малюкової депресії, що можуть проявитися в замкнутості дитини, відмові від їжі, порушеннях сну, страхах, появі нав’язливих дій, впритул до симптомів аутизму.

Фактично такими реакціями дитина демонструє гостре переживання втрати значущого об’єкта, що їх цілком можна врегулювати, якщо мати, відмовивши дитині в контакті з грудьми, залишилася з нею і продовжує її доглядати, спілкуватися і грати з нєю. У цьому випадку малюк отримує важливий досвід, пов’язаний з тим, що бажаний об’єкт може перестати належати йому, але він сам залишається живим, цілим, коханим.

Адже малюкові досить важко пояснити, що його любляча матуся вийшла на роботу повний робочий день або поїхала на сесію в інше місто, тому, зазвичай, ці проблеми розвиваються не стільки внаслідок раптового  відлучення від грудей, оскільки внаслідок відсутність матері, яка є для малюка є на даному періоді його життя та розвитку найближчою людиною.

На відміну від “м’якої” стратегії, у разі раптового відлучення дуже важливим є формулювання причини відмови матері. Можна спробувати переконати дитину на кшталт того, що “Циця втомилася”, що “молочко скінчилося”, але ні в якому разі не варто говорити малюку, що “Циця захворіла” або хтось забрав молочко з собою – образ хвороби або небезпечної зовнішньої фігури може спровокувати у дитини “безпричинні” страхи чужих людей, темряви, проблеми із засипанням.

Основною порадою, пов’язана зі способом “одноразового відлучення” є, – залишатися з дитиною в постійному тісному контакті. Дуже важливо, щоб це був емоційний контакт, пов’язаний з спільними іграми, спілкуванням, а також контакт фізичний, тілесний: обійми матері, масаж ніжок та ручок, причісування волосся, купання, весела метушня – все це з успіхом може замінити дитині віком після року ті відчуття, що були для неї найбільш цінними і значимими протягом усього попереднього періоду тісного спілкування з материнськими грудьми.

До чого потрібно готуватись після того, як відбулося “повне” відлучення від грудей

Найбільш безневинні хитрощі, на які може піти дитина, щоб повернути цю форму контакту, – це немов би ненароком забратися на коліна, почати пеститися і лепетати, як це було раніше, тим самим провокуючи мати до того, щоб вона, втративши пильність, погодилася дати йому груди.

Самий конструктивний варіант – перевести це в веселу метушню, супроводжуючи її обіймами, легким лоскотом і сміхом. Якщо ж це відбувається перед сном, то краще заспівати малюку колискову, похитавши на руках. По суті, дитина в такій формі просить уваги, спілкування, і вона має повне право їх отримати тоді, коли їй це потрібно, а не тоді, коли у дорослих з’явиться час або почуття провини, пов’язане з тим, що вони давно не займалися малюком.

Більш складний прийом, яким може неодноразово скористатися дитина, – це крики, істерики, пряма вимога все повернути. Тут корисно згадати, що діти – відмінні маніпулятори та найдосвідченіші (слово “досвід” тут означає експеримент) практичні психологи, вони тренуються щохвилини і ставлять експерименти, звичайно ж, на найближчих людях – своїх батьках. В свою чергу батьки, як люди дорослі, розуміють, що в житті буває всяке, в свою чергу зобов’язані дозволити дітям отримати, крім позитивного досвіду, отримати ще й частку досвіду негативного – щоб діти поступово навчалися з ним справлятися. Тільки так дитина дорослішає. Співчуваючи її труднощам, батьки повинні дотримуватися прийнятого рішення – щоб малюк зрозумів, що в житті і в спілкуванні є межі і не завжди він буде їх встановлювати.

Отже, найбільш прийнятним та конструктивним варіантом у цьому випадку буде поведінка за схемою: назвати почуття дитини, підтвердити, що вона має право переживати негативні емоції, а потім твердо повторити те, що було сказано спочатку: більше він цицю їсти не буде. Наприклад, у відповідь на нестямні вимогливі крики варто сказати щось на кшталт: “Ти зараз сердишся і ти маєш право сердитися, але я більше не можу давати тобі цицю – вона втомилася “. Якщо дитина стала кричати трохи менше – варто переходити до другого етапу подолання з істерикою – переключити її увагу на щось цікаве.

І нарешті, самий витончений спосіб, який може сильно похитнути рішучість мами припинити грудне вигодовування, це хвороба дитини. Млявість, слабкість, висока температура, відмова від їжі і абсолютно жалюгідний вигляд – дуже сильний комплекс прийомів, який у будь-якої матері загострює почуття провини і сумніви в тому, що вона вчинила правильно, позбавивши дитину підтримкиу вигляді грудного вигодовування. Якщо жінка “здасться без бою”, малюк відразу зрозуміє, що, зображуючи або дійсно відчуваючи фізичні страждання, він може вправно керувати мамою, швидко отримуючи бажане. Така форма поведінки відразу увійде в звичку і буде використовуватися ним за будь-якого приводу.

Як вчинити в такому випадку? По-перше, потрібно виключити ймовірність серйозного захворювання: запросити лікаря, обов’язково повідомити йому, що тільки що відбулося відлучення дитини від грудей і обговорити, чи не є симптоми хвороби реакцією на події. Далі слід запропонувати малюку нові (або, навпаки, перевірені, улюблені) гри – такі, що зможуть відволікти його увагу від переживань. Дуже важливо підкреслювати, як багато він вже може, скільком речам вже навчився – це спонукає дитину приймати роль дорослого, переконує в тому, що оточуючі цінують, коли він демонструє свої здібності, вміння.

При цьому важливо одночасно навчати малюка іншим, більш конструктивним і менш руйнівним для нього самого прийомам поведінки, коли, втративши щось важливе, дитина набуває щось нове – більш корисне, зручне, значуще або цікаве.

Рекомендації мамі, яка завершила грудне вигодовування

Дорога матусю, якщо ви впевнені в правильності свого рішення, залишайтеся твердою до кінця. Дитина може плакати і влаштовувати істерики. Навколишні, ті самі, хто говорив про “погане молоко”, наполягатимуть, щоб ви дали, нарешті, дитині груди і “не мучили її”. Ваше завдання – зберігати спокій і твердо дотримуватися прийнятого рішення. Ви маєте повне право вирішувати, як довго дитина буде порушувати межі вашого тіла і як ви це будете регулювати: або умовляючи (“м’який спосіб”) або раз і назавжди сказавши “ні” (“спосіб одноразового (раптового) відлучення”). Будь-який з цих двох варіантів припинення грудного вигодовування є прийнятним, якщо він збігається з вашою манерою поведінки, а дитина, близькі та оточуючі зобов’язані з цим рахуватися.

Якщо ви після припинення вигодовування стали відчувати напади незрозумілої тривоги за малюка, порожнечі, якщо вам фізично не вистачає його запаху, тепла, характерних рухів, дотиків, звуків, спробуйте повернутися і знову запропонуйте малюкові груди. Якщо він погодиться (a він теж має право вибирати), без всяких сумнівів можете продовжувати – мабуть, ви обоє ще не прожили цю форму спілкування. Якщо  ж дитина відмовиться (через образу, недовіру або з якихось своїх, невідомих нам, дорослим, причин) – поважайте її рішення, не наполягайте. Потребу у попередньому тісному фізичному контакті може бути замінена масажем, іграми на пальчиках, простим і частішими обіймами дитини, при цьому бажано називати усі частини тіла дитини, до яких ви торкаєтеся. Це дозволить малюкові сформувати адекватне уявлення про себе, поліпшить здатність контролювати, управляти різними частинами свого тіла, відчувати їх, переживати радість і задоволення завдяки їм.

Зціджування та перетягування грудей рушниками – це пережиток минулого, більше схожий на покарання матері за спроби “ухилитися” від своїх обов’язків. Набагато правильніше – скоротити на кілька днів споживання рідини і максимально зайняти себе і малюка, щоб відвести увагу від грудей. Якщо час для відлучення вибрано вірно, організм сам довершить почате і припинить вироблення молока. “Зціджуючи”, жінка посилає організму сигнал, що потрібно продовжувати виробляти молоко; перетягуючи груди, вона порушує процес кровообігу, відчуває дискомфорт, наслідки чого можуть бути дуже неприємні – аж до захворювань грудей.

Хваліть себе за те, що ви вже дали своїй дитині, і за ті нові способи взаємодії, спілкування, ігри, які винаходите і пробуєте, закінчивши годувати малюка грудьми. Намагатися бути ідеальною мамою – зайве. Найефективніше спиратися на принцип “необхідно і достатньо”: бути хорошою мамою, даючи дитині те, в чому вона дійсно зараз має потребу, і спонукати її рухатися далі, з вдячністю прощаючись спочатку з грудьми, потім з деякими іграшками, звичками. Настав час шукати і знаходити більш відповідні для його віку заняття і способи спілкування зі світом.