Поняття «сімейна лікарська практика» та «загальна лікарська практика» тотожні.
Лікар загальної практики-сімейної медицини (ЗПСМ) – це окрема медична спеціальність.Така ж, як кардіолог, невропатолог, офтальмолог або отоляринголог. Вона вимагає спеціального навчання/перенавчання у вищому медичному закладі за фахом: «Загальна практика та сімейна медицина», підтвердженого спеціальним дипломом або сертифікатом.
Сімейна медицина (загальна лікарська практика) і сімейний лікар (лікар загальної практики) є основними ланками надання первинної медичної допомоги.
Лікар ЗПСМ – це фахівець, який має юридичне право надавати первинну багатопрофільну медико-санітарну допомогу. Він повинен бути інтегратором оцінки стану здоров’я пацієнтів, що здійснюється різними фахівцями, приймати участь в розробці планів лікувально-оздоровчого характеру, координувати їх реалізацію та оцінювати їх ефективність. Лікар ЗПСМ повинен здійснювати корекцію способу життя своїх пацієнтів, бути їх провідником в складній системі охорони здоров’я, медико-санітарного, фармацевтичного і, в певному обсязі, соціального забезпечення. У разі необхідності він може залучати до лікувально-діагностичного та реабілітаційного процесу лікарів різних вузьких спеціальностей. При цьому сімейний лікар не повинен передавати своїх підопічних іншим лікарям, а тільки користуватись їхніми послугами, і продовжувати весь час вести динамічне спостереження.
Кваліфікований лікар ЗПСМ, який пройшов спеціальне навчання, підтверджене сертифікатом, в своїй практичній роботи в якості сімейного лікаря повинен: самостійно діагностувати і ефективно лікувати відповідно до сучасних медичних стандартів близько 80% захворювань, що послужили причиною первинного звернення до амбулаторії.
Сімейну лікарську практику необхідно розглядати, як таку, що забезпечує тривале опікування за здоров’ям громадянина і всіх членів його сім’ї незалежно від характеру хвороби, стану органів і систем організму у всі періоди життя людини і функціонування сім’ї.
До сфери уваги сімейного лікаря входить, практично все: загальне самопочуття, стан шкіри і волосся, гострота зору, плоскостопість, профілактичний огляд молочних залоз, прихована депресія, часті респіраторні захворювання, стан вен на ногах, зайва вага, підвищений артеріальний тиск тощо. Саме сімейний лікар повинен, у разі необхідності, зібрати всю наявну інформацію, включаючи дані про здоров’я родичів, оцінити її актуальність, передбачити наявні чинники ризику та розробити індивідуальну стратегію і тактику взаємин свого підопічного з системою охорони здоров’я. Завдяки цьому, саме сімейний лікар, об’єднавши свої зусилля разом з лікарями інших спеціальностей, зможе ефективніше і швидше допомогти хворому.
Лікар загальної практики працює не тільки з дорослим населенням, включаючи вагітних жінок і літніх, він також займається здоров’ям дітей. Саме патронаж, тобто створення умов для формування здорової в психічному і фізичному сенсі особистості дитини, відноситься до першочергового завдання сімейного лікаря – профілактики.
Підгрунтям для кваліфікованої роботи лікаря ЗПСМ є стандарти доказової медицини.
