Тимчасова державна допомога
Ч. 8 ст. 181 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тимчасова допомога надається при наявності однієї з наступних підстав:
1. рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення;
2. один з батьків перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнаний в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
3. місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.
Для призначення тимчасової допомоги одержувач повинен подати в УПСЗН за місцем проживання (перебування) документи, передбачені п. 6 Порядку 189:
1. заява;
2. копію свідоцтва про народження дитини;
3. довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
4. довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
1. рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину;
2. довідка державної виконавчої служби, яка підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
3. довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
4. повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Отримавши всі необхідні документи, соцзабез протягом 10 календарних днів приймає рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги. Розмір тимчасової допомоги залежить від віку дитини і розміру прожиткового мінімуму, гарантованого державою для дитини цього віку. Один встановлений для дітей віком до 6 років, другий – для дітей віком від 6 до 18 років.
