Юридичні поради

Допомога на дітей одиноким матерям

Збільшення кількості неповних сімей є фактом, розповсюдженим по всьому світу. На сьогоднішній день в Україні розпадається кожний другий шлюб, все більше жінок народжують дитину без чоловіка.

Як же діяти сучасній матері, яка виховує дитину одна, без чоловіка, в умовах, коли розраховувати можна лише на свої сили? 


Справа не в грошах, а в їх кількості

Слід зазначити, що більшість одиноких матерів можна віднести до категорії осіб, які потребують матеріальної допомоги. І це очевидно, тому що дохід неповної сім’ї складає лише заробітна плата матері.

Законодавством України передбачені пільги та різні гарантії для одиноких матерів, однак, деякі із них, жінка втрачає, у разі коли вона вступає в шлюб.

Проте, варто зазначити, що поняття “одинока мати” визначається чинним законодавством України по різному, і застосовується в залежності від того, на які правовідносини воно поширюється. 


Право на допомогу мають:

  • одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини;
  • вдова та вдівець з дітьми, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Водночас якщо одинока мати (вдова, вдівець), мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, уклала шлюб, за нею зберігається право на одержання допомоги на дітей, які народилися до шлюбу, за умови, якщо ці діти не були усиновлені новим чоловіком (дружиною).

Чи надається допомога у випадку, якщо матір не перебуває в зареєстрованому шлюбі з особою з якою вона веде спільне господарство ?

Потрібно зазначити, що жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, право на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, яка є батьком її дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Чи надається допомога на дітей, які перебувають на повному державному утриманні ?

Ні не надається. Водночас якщо дитина, яка перебуває на утриманні в інтернатному закладі за рахунок держави, під час літніх канікул перебуває вдома, зазначена допомога призначається за повні місяці перебування дитини вдома на підставі довідки навчального закладу про те, що дитина в цей час не перебувала на утриманні в інтернатному закладі за рахунок держави.

Куди звертатися за допомогою

Звертатись за призначенням необхідно до органів праці та соціального захисту населення по місцю реєстрації отримувача допомоги. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органі праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Перелік документів необхідних для отримання допомоги

Для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу праці та соціального захисту населення подаються такі документи:

1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці;

2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження дитини із зазначенням відомостей про батька дитини для призначення допомоги, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження із зазначенням підстав внесення відомостей про батька дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад для виплати допомоги;

3) копія свідоцтва про народження дитини;

4) довідка про проживання дитини з матір’ю, видана за місцем проживання сім’ї. У разі неможливості одержати таку довідку орган праці та соціального захисту населення здійснює обстеження сім’ї за місцем проживання і складає акт із зазначенням факту проживання дитини з матір’ю. У разі, коли дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, замість довідки про проживання дитини з матір’ю подається довідка з місця проживання матері та довідка з місця проживання (навчання) дитини.

Також потрібно зазначити, що вдови та вдівці подають копію свідоцтва про смерть одного з подружжя та довідку про те, що вони не одержують на дітей пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію, подають також копію свідоцтва про розірвання шлюбу, копію свідоцтва про смерть одного з батьків та довідку про те, що вони не одержують на дітей зазначені пенсії.

Що робити у випадку коли особа народила дитину за межами України і не може подати документ, який підтверджує той факт, що вона є одинокою матір’ю?

У цьому випадку рішення про призначення допомоги на дитину такій особі приймається органом праці та соціального захисту населення на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім’ї і документа про народження дитини, легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Чи продовжується виплата допомоги у випадку навчання дитини ?

Якщо діти навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I – IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, виплата допомоги на дітей одиноким матерям продовжується на підставі довідки навчального закладу – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям припиняється у разі:

– позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

– відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

– тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

– відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

– позбавлення волі отримувача допомоги за рішенням суду;

– скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;

– працевлаштування дитини або реєстрації нею шлюбу до досягнення 18-річного віку;

– надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, якщо вона записана матір’ю або батьком дитини;

– смерті дитини;

– смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги припиняється на підставі поданих обґрунтованих пропозицій органу опіки та піклування чи державного соціального інспектора органу праці та соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Розмір допомоги на дитину одинокій матері

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам, вдівцям), матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I – IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) надається, у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджується спільним наказом відповідних Міністерств.

До складу сім’ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I – IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.

Зазначена допомога призначається на кожну дитину.

Розмір допомоги перераховується з дня досягнення дитиною відповідного віку без звернення одержувача допомоги до органу праці та соціального захисту населення. Розмір допомоги, яка надається з урахуванням доходів сім’ї, може бути перерахований з місяця подання отримувачем допомоги заяви до закінчення строку її призначення.

Термін, протягом якого виплачується допомога

Допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I – IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

Важливо врахувати, що допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.

Потрібно пам’ятати, що виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний, здійснюється протягом шести календарних місяців. Якщо особа, якій призначена допомога, після закінчення зазначеного строку не підтвердила право на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, допомога виплачується у мінімальному розмірі.


Пільг багато не буває

В житловому та податковому законодавстві для одинокої матері як жінці, яка виховує дитину без батька і без чоловіка, передбачені деякі пільги.

Так, зокрема, статтею 45 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що одиноким матерям, які потребують поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються у першу чергу.

Також, статтею 12 Закону України від 12 січня 2006 року N 3334-IV “Про житловий фонд соціального призначення”, що визначає правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення України на отримання житла, визначено, зокрема, що одинокі матері мають право першочергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання такого житла.

Також хотілося б відмітити і про податкову соціальну пільгу для одиноких матерів. Так, відповідно до статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” платник податку, який є самотньою матір’ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником), має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.


Жінка, яка працює…

Проте, визначене Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” поняття “одинока мати” застосовується лише для призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям відповідно до норм цього Закону і не поширюється на трудові правовідносини.

А трудове законодавство передбачає ряд наступних гарантій при прийнятті на роботу та звільненні одиноких матерів.

Згідно із статтею 184 Кодексу законів про працю України забороняється відмовляти одиноким матерям (за наявністю в неї дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда) у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

…і відпочиває

Важливо відмітити також про те, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток” від 22.10.2004 р. № 2128-IV частину першу статті 1821 Кодексу законів про працю України та частину першу статті 19 Закону України “Про відпустки” було доповнено словами “одинокій матері”.

Згідно зі статтею 19 Закону України “Про відпустки” жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Визначення поняття “одинокої матері” можна знайти у постанові Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06.11.1992 р. № 9. Згідно з пунктом 9 цієї постанови одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує й утримує дитину сама.

За цим визначенням для визнання “іншої жінки” одинокою необхідно дві ознаки: вона і виховує дитину, і сама її утримує. Участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.